Article •  09.12.2021

Агрономи роблять землю родючою, якщо працюють сучасно

Якби Олександр Левицький пішов стопами своїх предків, то став би шахтарем у п’ятому поколінні.

З одного вікна його будинку було видно Алчевський металургійний комбінат, з іншого — Стаханівський вагонобудівний завод. Але йому подобалося бувати у селі у родичів, тож він вирішив здобути агрономічну освіту. Втім, мешканець не агрономічного регіону доволі довго працював не за фахом, у будівництві. Увагу до землеробства привернув партнер, який мав кілька агропідприємств на півночі Чернігівської області. Олександр вирушив до Корюківського району і вирішив залишитися. У 2013 році, ще до початку збройного конфлікту на сході, він остаточно перевів весь бізнес сюди.

 

Наразі компанія «Урожай», яку очолює Олександр, обробляє 20 000 гектарів землі на півночі Чернігівської області. Про тонкощі землеробства на ґрунтах Полісся, ринок землі, сталий розвиток, кліматичні зміни та дбайливе ставлення до землі він розповів в рамках проєкту НВ з Corteva Agriscience «Аграрна історія успішного бізнесу», мета якого показати чим живуть фермери, напрями розвитку сільського господарства, та чи є в галузі місце для нових технологій.

 

З Чернігівщини йдуть агрокомпанії, бо умови ведення бізнесу там вважаються важкими. Ви відносно нещодавно почали там працювати і з 3200 гектарів землі розширилися до 20 000. Розкажіть, як будувати агробізнес в цьому регіоні?

 — Справді, на півночі Чернігівської області дуже легкий піщаний ґрунт. Великі господарства залишилися, але деяким компаніям, особливо тим, головні офіси яких розташовані у Києві чи інших регіонах, і керівництво здійснюється централізовано, там працювати важко. Тут потрібно постійно «підрулювати», щодня коригувати свої дії, виходячи з погодних та інших умов. Наприклад, є заздалегідь розроблений план посіву, але умови змінилися і треба терміново змінювати поля та сіяти інакше. Тут легкі ґрунти та вміст вологи в них має велике значення. Тому всі процеси треба стиснути, а не чекати на підтвердження з центрального офісу. Ми постійно, рік у рік трохи переставляємо поля. Плану сівозміни в цілому ми дотримуємося, але де і що ми сіємо залежить від погоди.

Які культури ви вирощуєте?

 — Ми експериментували із різними культурами. Пробували сіяти гречку, люпин, льон, сорго, просо, але результати були не дуже хороші. Зараз це: кукурудза, соняшник, пшениця, пивоварний ячмінь, ріпак, соя, жито. Під жито ми відводимо 1500−2000 гектарів і ми є одні з найбільших виробників цієї культури в області, незважаючи на те, що її можна назвати нішовою. Але ми багато сіємо і більш поширені культури, наприклад кукурудзу. Щоб отримати хороші результати, треба купувати якісне насіння. Наприклад, ще 2013 року ми почали працювати з насінням Pioneer®, що зараз належить компанії Corteva Agriscience. Знайомство з продукцією розпочалося з гібридів кукурудзи, які досить пластичні та добре підходять для наших піщаних ґрунтів. Ми завжди можемо розраховувати на 8 тонн кукурудзи з гектара. Також ріпак генетики Corteva показує хороші і, що найголовніше, прогнозовані результати. Крім того, з Corteva дуже зручно працювати — їх консультанти завжди можуть все пояснити, піти на зустріч під час укладання угоди.

Є думка, що агрокомпанії своєю діяльністю виснажують ґрунт.

 — Це абсолютно хибна думка. На нових землях, які відкриваються вперше, врожайність завжди нижча, ніж на полях, які ми обробляємо вже кілька років. Крім того, якщо компанія збирається продавати свою продукцію за кордон, потрібні відповідні документи. Один із них — це експертна оцінка «Інституту охорони ґрунтів України». Ми проводили повний аналіз наших земель у 2015 та 2020 роках. Якщо порівнювати ці показники, то на всіх наших полях збільшилась кількість гумусу та поживних елементів. Якщо господарювати правильно, то з кожним роком ґрунт ставатиме лише краще. Коли ми вносимо мінеральні добрива, рослини виростають потужнішими і вони переводять мінерали до органічних речовин. Після збирання врожаю половина сухої речовини у вигляді пожнивних залишків залишається в полі. І ця органіка, перероблена у процесі життя та діяльності мікроорганізмів збагачує ґрунт. Крім того, зараз багато нових технологій у тих самих засобах захисту рослин, які дозволяють отримувати результати з мінімальною кількістю препаратів, не шкодячи довкіллю. Ми купуємо високоякісні засоби захисту від Corteva та впевнені у результаті.

Тобто аграрії роблять ґрунт більш родючим?

 — Безперечно. Земля, на якій раніше росли якісь сосни і яку ніхто ніколи нічим не удобрював, зможе досягти рівня родючості орних земель лише через 4−5 років. Аграрій — це не тимчасовий правитель, який бере землю в оренду на рік, два чи три. Аграрій насамперед бізнесмен. Йому вигідно працювати на цій землі довго, щоб вона з кожним роком ставала родючішою, щоб дохід зростав щороку і щоб, можливо, на цій землі могли збирати врожай його діти. Конкуренція у агросекторі постійно зростає. Зарплата людей, що працюють в агросекторі, зростає. Орендна плата ще у 2013 році була 3%, сьогодні це 12% та вище. Ефективність необхідно постійно підвищувати і основна мета аграріїв — щоб земля не виснажувалась, а з кожним роком ставала родючою. Якщо у землі є нормальний господар, то вона додаватиме. Якщо ж господар ненормальний, то він не витримає жорсткої конкуренції на ринку. Він піде з ринку, якщо погано ставиться до землі. У цьому я переконаний.

Ви орендуєте землі чи це вже ваша власність?

 — Орендовані. З відкриттям ринку землі всі чекали на якийсь ажіотаж, але його немає. Зараз у нас в оренді близько 20 000 гектарів, з яких ми на сьогоднішній день викупили гектарів 50−60. Аграрії боялися, що прийдуть великі компанії та почнуть все викуповувати. Цього не сталося.

Які нові технології ви використовуєте у роботі?

 — Ми використовуємо систему супутникового моніторингу посівів, систему розрахунку NDVI (Нормалізований диференційний вегетаційний індекс). У мене в машині завжди лежить дрон. Раніше я обходив усі поля пішки, а зараз я можу зупинитись у центрі масиву з чотирьох полів у 600 гектарів, запустити дрон, зняти все на відео та детально вивчити отримані результати з агрономами. Ми проводимо докладний аналіз ґрунту із застосуванням картографування збирання, щоб розробити систему дробового внесення добрив. Ми маємо досить сучасний парк техніки.

Один з основних ризиків для продовольчої безпеки — нестача вологи. Ви в своєму регіоні її відчуваєте?

 — Клімат змінюється, це 100%. Якби хтось 15 років тому сказав, що в зоні Полісся можна успішно вирощувати соняшник, йому не повірили б: осінні затяжні дощі, які починалися у вересні, ускладнювали збирання врожаю. Зараз це реально. Кліматичні умови, звичні цього регіону, зміщуються північ. На Поліссі навіть почали вирощувати нут — культуру посушливих поясів. Є роки, коли середньорічна кількість опадів зменшується: було 700−800, а стало 350−400. Це у межах норми. Але терміни, коли випадають опади, дуже сильно змінилися. Сильний дощ може відбутися на початку весни, а потім посуха, аж до кінця осені. Отже, клімат явно змінюється і проблема з кількістю вологи стає великою проблемою.

 — Вирішити можна, і треба вже думати про полив. На мою думку, для цього потрібні державні програми. Це перше. Друге, що набагато важливіше, полив має сенс робити тоді, коли ти розумієш, що земля твоя власність. Як можна встановлювати систему поливу на орендованій землі? Якщо завтра у мене закінчується договір оренди, що робити з цим поливом? А зрошувальна система це дуже великі гроші. Впевнений, що коли земля стане власністю, багато аграріїв замислюються про системи поливу, щоб убезпечити себе від кліматичних змін та лімітуючого фактора вологи. Але вже зараз можна використовувати певні засоби, щоб отримати хороші результати в умовах нестачі води — наприклад, використовувати насіння гібридів Optimum® AQUAmax® від бренду Pioneer®, які розроблені для отримання врожаїв в умовах посухи.

Чи є проблеми із кадрами?

 — Так. Багато хто просто не хоче жити в селі і переїжджає до міста. Був час, коли люди масово їхали на заробітки до Польщі. Нині, до речі, вони почали поступово повертатися. Ми постійно намагаємось оновлювати парк техніки, щоб робота людей у полі була максимально комфортною. При цьому намагаємося бути в постійному контакті з людьми, бути командою. Співробітники не повинні відчувати, що вони працюють на мене. Вони працюють у команді.

Ваша компанія проводить якісь соціальні програми?

— Я не став би це називати соціальними програмами. Це швидше взаємодія з людьми. Я переконаний, що якщо наша компанія працює у цьому регіоні, ми зобов’язані реагувати на те, що потрібно людям, брати участь у житті цього краю. І, якщо чесно, я не прихильник якихось програм. Я допомагаю там, де це дійсно треба: покласти асфальт, провести освітлення, встановити зупинки, підтримати дитячий садок та талановитих дітей. Я вважаю, що дітей в сільській місцевості треба підтримувати та показувати їм, що таке сучасний агробізнес. У мене самого двоє синів — 11 і 13 років. На вихідні або під час канікул я волію проводити час із ними. Навіть якщо мені потрібно працювати, виїхати в поле, я намагаюся брати їх із собою. Розповідаю їм, у якій фазі зараз має бути ріпак, ми разом вважаємо колоски пшениці. Їм це все цікаво. Старший уже вирішив, що хоче здобути освіту агронома і займатися тим самим, чим і я.

Джерело: «НВ»